От так і простоїмо балакаючи годину біля дверей. Сумно, що ти не віриш в мене.

Думаю, сьогодні вночі ми будемо говорити більше ніж про останній безлад. Ти давно не цікавишся моїм життям. Я звикла. Але іноді заводиш мову про моє майбутнє навчання. У січні ти приходиш завжди раптово, а потім так само раптово зникаєш у травні. Розповідаєш, що в Америці добре. Але так само забуваєш спитати про мої почуття. Гарне це волосся, каштанового кольору. А твій образ завжди з'являється вранці, о сьомій.

У мене є все, але в той самий час нічого й немає.