Прослуховуєш ті самі пісні, але тепер все стабільно. Ти не те, що вагаєшся або просто не знаєш - тобі й справді все одно. Всередині нічого не зрушиться. Ось воно.

Спочатку боїшся, хвилюєшся, постійно думаєш про те, як будеш без тієї чи тієї людини. Поступово забуваєш про них і спокійно.

Завжди є потреба у друзях, то ж і у підтримці, розумінні, обіймах та коханні. З часом ці потреби зникають.

"Ничего, малыш, все будет нормально". Я знову вірю тобі, усе розумію і знаю наперед.

Так мало тих, з ким мовчки можеш дихати.

- Чому люди не говорять про свої почуття? Здається, що не потрібен їм я.
- Думаєш, тобі буде краще тоді, коли люди усі разом почнуть говорити про те, що люблять тебе? Уяви, постійні повідомленння "Я тебе люблю", дзвінки, коли ти зайнятий "Друг, виходь, я скучив", обійми коли тобі все одно і коли не хочеш нікого бачити. Скрізь КОХАННЯ, "Чувак, ти нам потрібен". Рано чи пізно тобі надоїсть. Ти захочеш сховатися, але тебе усюди знайдуть. Ти ніколи, НІКОЛИ не будеш самотнім.
- Це класно.
- Ось у цьому ми і відрізняємось. Я не зможу без самотності.