Кожен з нас, раб свого життя. Усі ми залежимо від куплених одягу, предметів побуту, приємних дрібничок або подарованих речей. Коли ми закохуємось, ми також стаємо рабами. Ми залежимо від кохання, бо намагаємось зробити усе як найкраще, аби зберегти почуття, аби догодити партнеру або показати усім, що ми щасливі. Залежимо і від грошей. Гроші давно підчинили нас собі. Без них, ми лишимося змоги жити. Проживання, харчування, лікування та право на саме життя. Усе ковтнуло нас і поставило на коліна. Ми раби свого життя і залежимо від сьогоднішнього дня. Ми вже не будуємо сьогодні самостійно. Ми покладаємось на випадки.

Часто, ти жалкуєш про те, що твоє життя найнудніше у світі. Ти все чекаєш, що щось, та станеться. Якась подія або слова змінять твоє життя, зроблять його кращим. Ти мрієш про неосяжне. Ти все чекаєш та чекаєш. Час йде. Життя все стає нуднішим й нуднішим. А достатньо тільки перестати чекати і думати. Зробити щось для себе та мене, для сім’ї та друзів. Просто зробити щось. А коли ти перестаєш чекати і починаєш чимось займатися, справа ковтає тебе усього. І ти забуваєш. А воно й з’являється. Те саме, що було тобі так необхідне, без чого раніше ти майже помирав, а сьогодні такий живий.