Стоїш перед відкритими дверима,
Як довго ти чекав, аби вони відкрились, благав і падав.
А ось коли вони відкриті, вже все одно.
Є часові ділянки, з якими ти ворогуєш,
Кущам здається, що ти не витримаєш,
Але хто зна. В твоїх руках краплини честі.
З одних сторін, до тебе лине впертість,
Кидається, стогне і тягне вниз.
А з інших воріт зачекалися почуття та мудрість.
Тепер ніхто не зможе дорікнуть, про те
Хто тут господар, раб, диявол.
Усі закінчимо спокоєм та розумом.